Засоби захисту рослин

Засоби захисту рослин

Ось опуклий зразок цієї інвазії — компост і компостування. Ця парочка наслідила по всьому світі. І важко уявити собі, скільки десятиліть знадобиться, аби аграрії забули про роблений компост, як забули нині про ДДТ. А чим саме шкідливий компост, яке несе зло, буде розказано у наступному розділі.

І ще про одну загрозу традиційного землеробства: воно виробляє неїстівну їжу. Поступлюся словом Масанобу Фукуоці: «Якщо ви думаєте, що комерційні овочі створила природа, ви дуже помиляєтеся. Ці овочі являють собою водний концентрат азоту, фосфору та калію, отриманого за певної участі насіння. І мають відповідний смак».

Інакше й бути не може: гербіциди, пестициди, переважна більшість добрив (у тому числі так званих органічних), а також засоби, що підтримують товарний вигляд овочів та фруктів, несуть незмінну вахту, пильно стежать за тим, аби на стіл не лягло будь-що, що органолептично нагадує їжу. Приміром, аби польські яблука на наших прилавках виглядали кращенько, їх дорогою до України та Росії обробляють понад 20 разів. Ясно, що нічого придатного не може просочитися в їжу крізь таку щільну опіку.

Свій помітний вклад у віддалення продуктів харчування від їжі вносять і харчовики. Приміром, у якості підсолоджувача використовують харчову добавку Еххх. Потім з’ясовується, що ця сама Еххх банально отуп­лює споживача. Буквально — б’є по мізках. А оскільки головним споживачем солодких водичок (лимонаду, фанти, пепсі-коли) є діти, то парламенти європейських країн у паніці приймають закони про заборону використання Еххх у харчовій промисловості. Проте нашому парламенту не до таких дрібниць, і європейські запаси Еххх задешево звозять до України. Цих запасів вистачить на десятки років. Адже не тільки підсоло­джувачі «хороші». Є ще розпушувачі, одоратори, емулятори та інша нечисть. Я тримав у руках пляшку «Оцту яблучного натурального» з добавкою Еwww, що надає оцту «натурального яблучного аромату».

Харчовики спромоглися знівечити навіть соняшникову олію. Так, формально в насінні соняшнику понад 50 % олії. Але прямим вичавлюванням, чисто фізичними засобами вдається отримати лише половину. Отака біда! Послідовним додаванням фенолу та інших принад вдається «вивудити» майже всю олію. Але до чого тут їжа? І чому ця промисловість продовжує називатися харчовою, а не хімічною, для прикладу.

На щастя, є й приємні винятки. Тільки зустрічаються, на жаль, нечасто.

Миколаївський фермер В. Б. Фалілєєв просто вичавлює олію. Отримує всього 27 % олії, а не 50. Але можу свідчити: вона пахне тільки олією і зовсім не є «запашною» (немає в ній жодних «ароматів» — ні Еyyy, ні Ezzz), і різко відрізняється від олії в красивих пляшках. Навіть консистенція у неї олійна.

Ще один приємний виняток. У цеху ПП «Урсуленко» (Херсон) мені пощастило разом із Олексієм Анатолійовичем Урсуленко спостерігати за роботою установки, що готує олію для кондитерської продукції ПП, простежити шлях насіння від бункера, куди його засипають, до ємності, куди капає олія. Так, не ллється, а лишень капає. Так, у ємності не буде 50 %. Але — буде ОЛІЯ!

Оставьте комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *